Интернет-магазин белья для беременных HotMam совместно с Hubs в рамках проекта «Бизнес в декрете» каждый четверг публикует колонки героини, начавшей бизнес в декретном отпуске. Сегодня наша героиня — Наталья Валевская, основательница модного концепт-стора ShoeShoe.

Наталія Валевська почала власний бізнес, завагітніла, а після народження дитини ще й відкрила перший в Україні взуттєвий концепт-стор. Секретами успішного поєднання розвитку власної справи та вихованння доньки поділилася з HotMam LIFE.

Про бізнес

Valevskaya 4

Я не планувала і ніколи не думала, що займатимуся бізнесом, й досі не сприймаю себе як бізнес-леді.

У січні 2008 року я почала вести блог про взуття в ЖЖ . Завжди захоплювалась гарним взуттям, тож писала про нього. Кількість читачів зростала досить швидко, вирішила запропонувати їм не лише читати, а й спробувати носити таке взуття. Це спрацювало. Купувала моделі в США, а читачі-клієнти приходили по взуття до мене додому. То був економічно досить хороший час.

Уже розвиваючи власний проект, я народила доньку Марту. Поєднувати материнство з роботою було досить легко, Марта органічно влилася у весь процес, а одночасно годувати дитину та писати пости у блог зовсім нескладно. Тоді вся робота була онлайн: писала про взуття, пропонувала щось на вибір, люди замовляли. Відповідно, навантаження невелике і мені було досить легко. За весь час я зробила перерву на три дні, поки була в пологовому будинку.

Про материнство

Valevskaya 6 Valevskaya 5

Зв’язок між мною та Мартою дуже міцний. По-перше, тому що я довго годувала груддю, відлучила у 2,5 роки. Я думаю, це впливає на зв’язок дитини з матір’ю, адже пам’ять про грудне вигодовування у дитини залишається. По-друге, ми з нею часто вдвох, між нами нікого нема, і це також нас трохи зближує. Тому стосунки дружні й легкі. Принаймні я би хотіла думати, що вони у нас дружні і легкі 🙂

Я з жахом думаю, що через шість років Марті буде 12 – складний підлітковий вік, вона буде закриватись у себе в кімнаті. Маю надію, що я це переживу нормально.

Цінностям не можна навчити так, як читанню. Це не є якесь вміння, по цьому немає підручників. Дитина в будь-якому разі росте подібною до людей, які її оточують. Тобто навчити дитину цінностям, наприклад, любові, доброті, ввічливості, можна тільки демонструючи це на власному прикладі й проводячи час в компанії людей, які ці цінності підтримують. Сісти за підручник і сказати: «Сьогодні ми поговоримо про любов, треба всіх любити» – не працює. Треба давати, показувати.

Марта давно читає. Мені здається, це гени. І я, і її батько читали з раннього віку. Я намагаюсь її привчити до сприйняття краси. Куди б ми не йшли, що б ми не робили, я намагаюсь привернути її увагу: «дивись, як красиво!», так просто, між іншим. У нас дуже гарний вид з балкону на Ботанічний сад ім. Фоміна, і, коли вона грається на балконі,  я можу їй сказати: «Подивись, як красиво! Листя падає, подивись, як це гарно, як воно кружляє». Тобто це начебто такі дрібні речі — бачити красу світу. От цьому я її вчу свідомо. І це вже в неї є. Я помічаю, як ми кудись їдемо чи десь гуляємо, вона каже: «Мамо, подивись, як краса!»

Valevskaya 10 Valevskaya 8

Головне, щоб донька була щаслива і розуміла, що щастя – це внутрішній стан, а  не речі чи певна сума грошей, чи людина, яку ти хочеш. Я так відчуваю і хочу, щоб вона навчилась так відчувати.

З Мартою я вчуся бути мамою. Неможливо навчитися бути батьками, поки не народиш дитину. Тобто, материнству неможливо навчитись наперед. А коли діти приходять у наше життя, ми вчимося бути батьками, бо для кожного етапу життя у дитини різні потреби, тому ми на кожному етапі чомусь вчимося. Це прекрасний і захоплюючий процес, який реально цінується в самому процесі.

Можна навчитись базовим речам, які знадобляться в перші місяці життя дитини. Наприклад, як її купати, держати і так далі. Звичайно, коли народжується перша дитина – це шок. Як її купати, щоб вона не втонула, о боже, о боже, о боже!!! 🙂 Цьому можна навчитись на курсах, але цьому може навчити і мама. Мама – це взагалі перша людина, до якої треба звертатись за допомогою. Чи, наприклад, старша сестра, у якої є діти.

Вчуся терпінню та мудрості. Можна мати багато розуму і мало такої спокійної життєвої мудрості. Я не маю на увазі висловлювати якісь мудрі фрази, а просто робити мудрі вчинки, і щоб вона це бачила.

Я теж як мама-початківець з першою дитиною накупляла купу книжок: Сірси, Комаровський – це своєрідна біблія педіатрії. З психології рекомендую почитати Гіппенрейтер. Вона якраз сповідує таку демократичну психологію виховання, що дитина – це повноцінний суб’єкт процесу комунікації. Все решта – на інтуїції та досвіді інших мам. Дуже допомагають мамські спільноти, особливо на перших порах, особливо в плані грудного годування та інших прикладних речей.

Valevskaya 2

Valevskaya 7

Труднощі у вихованні дітей у всіх однакові. Дитина хоче по-своєму, дитина вередує, в неї вже є своє бачення. Дитину просто треба сприймати як окремого індивіда з самого народження. У нас якось так прийнято, що маленькі діти нічого не розуміють, я сказала «їж!» – значить, їж, я сказала «спи!» – значить, спи. У мене з самого початку була демократія: «Не хочеш їсти – будь ласка, не їж, проте наступний прийом їжі у нас десь за три години. Бігати між тим і щось швиденько тобі готувати не буду. Ти приймаєш це рішення». Я зараз намагаюсь її вчити тому, що рішення щодо себе вона має приймати сама. Тому досить багато проблем відпадає майже одразу. Наприклад, вона хоче це, а я не хочу, щоб вона це робила чи їла. Тому я їй кажу, що є твій варіант і є мій варіант. Є плюси в тому, що я пропоную, а ти подумай, що краще. Звичайно, я поки що маніпулюю таким чином, але зазвичай вона може прийняти своє рішення.

Мені здається, батькам інколи не вистачає душевного спілкування з дітьми. Конкретно я спілкування з Мартою намагаюсь спрощувати до максимуму. Вона – моя рівня в більшості речей, крім того, що вона не приймає важливих житейських рішень, їх приймаю я як старша і досвідченіша. Але в побуті ми приймаємо рішення разом: куди піти, що їсти. У нас демократія в стосунках, я поважаю її вибір, я поважаю її як людину. Не можу сказати, що інші батьки не поважають своїх дітей. Але в більшості випадків є чітка вертикаль, субординація між батьками і дітьми: «Я сказала, і так має бути». Я намагаюсь до таких випадків не доводити, я пояснюю, чому це краще, чому потрібно зробити саме так. Свою доньку сприймаю як рівну, поруч з собою, а не у вертикалі влади, де я – зверху, а вона – знизу.

Я не думаю, що батьків можна навчити правильному батьківству. Люди свідомо роблять свій вибір, як їм виховувати дітей, і я вважаю, що це право кожного. Якщо люди вважають «так, мене в дитинстві били, і мені це допомогло, тому я свою дитину також буду бити», це їхній вибір. І ми не маємо права влазити у цю сім’ю й засуджувати.

Мені в дитинстві рідко казали, що я – красуня. Мене рідко хвалили. Я була відмінницею, але це була даність, а не заслуга, варта гордості. У зв’язку з цим у мене до сих пір з’являються відголоски низької самооцінки, яку зараз я будую вже сама. Мені батьки не допомогли її вибудувати в дитинстві. Я з цього зробила висновки, які враховую у вихованні Марти. Я кожного дня говорю, що вона красуня і розумниця. І я вважаю, що це правильно.

Про бізнес-материнство

Valevskaya 9 Valevskaya 3

Бути бізнес-мамою – означає вставати дуже рано, встигнути піти на пробіжку до того, як прокинеться дитина, зготувати сніданок, привести в порядок себе і її, відвести її в садок, приїхати на роботу, зробити всю на світі роботу, паралельно розрулити кілька питань по бізнесу, тому що, крім бізнесу, я займаюсь окремими проектами. Після роботи забрати дитину з садка, прийти додому, повечеряти, провести з дитиною час, вкласти її спати і мати сили завтра зробити те саме 🙂 Я не думаю, що бізнес-материнство чимось відрізняється від звичайного материнства. Навантаження велике, але воно зараз таке у всіх.

Зазвичай я прокидаюсь о 5:45, коли мені треба на пробіжку. В ті дні, коли я дозволяю собі поспати, ми з донькою прокидаємось о 6:45. Це для нас така розкіш 🙂 Взагалі, я сова, але відколи почала бігати, я люблю рано вставати, в першій половині дня я багато всього встигаю, у мене краща продуктивність. Мені подобається бачити, коли встає сонце, я терпіти не можу спати, коли надворі вже світло, мені фізично некомфортно. А ввечері, о 22:00, ми вже в ліжечку.

Часу на все не вистачає завжди. Тому, коли треба «різати», то в першу чергу «ріжеться» якесь дозвілля, без якого можна обійтися, або, на жаль, спорт. Але в цілому я сповідую такий принцип – щаслива дитина буде у щасливої мами. Щоправда, багато хто цього не розуміє. І коли я, наприклад, говорю про це, то іноді зіштовхуюсь з нерозумінням і «крутінням пальця біля скроні». Мабуть, через те, що їх вчили жертвувати, класти себе на вівтар, а коли ми виростаємо і живемо своїм життям – то все, ми невдячні діти. Я себе на вівтар не кладу, і багато хто це засуджує. Я вважаю, якщо буду замухришкою, відміню заняття спортом, зустрічі з подругами, то донька від цього щасливішою не стане. Я люблю її, я люблю себе. Я присвячую час їй і присвячую час собі. Ми з нею на рівні. Відповідно до цього у нас складаються якісь графіки. Інколи я жертвую чимось своїм заради часу з нею, інколи я попрошу посидіти з нею няню, подругу, її батька, і проводжу час з собою.

Valevskaya

Я знаю маму, яка займає круту посаду в дуже серйозному медіа ресурсі. Вона народила діток минулого і позаминулого року і продовжує працювати на займаній посаді. Я думаю, що вона – крутий професіонал, і я впевнена, що вона – хороша мама. Це був її вибір в досить маленькому віці залишити дітей на няню і робити свою роботу. Я не думаю, що це погано. З цього висновок – діти не заважають, якщо є бажання. Інколи є така позиція, знову ж таки, утрируючи: о, я народила дитину, зараз я віддам їй все, свою молодість, красу, красиві груди, недоспані ночі, щоб потім вимагати від дитини це назад. Тоді не треба говорити, що дитина заважає робити кар’єру. Це особистий вибір кожного.

Завжди треба шукати те, що підходить конкретно тобі. Це не балансування між роботою і материнством, це життєвий процес. Головне – відчувати всередині гармонію від того, що ти робиш, вчиняти так, як хочеться, в рамках того, як дозволяють обставини.

Ще в мене є така мамська мантра – не парся 🙂 Якщо розслабитись – то можна отримати задоволення від життя. Отже, треба отримувати від життя задоволення і робити так, як тобі хочеться. Хочеш іти на роботу – іди, хочеш сидіти вдома з дитиною – сиди. Кожна людина знаходить свої варіанти втілення того, що вона хоче. Головне – відчувати гармонію, відчувати себе щасливою і легко ставитись до життя.

О старте бизнеса и его развитии, маркетинге и продажах Наталья Валевская рассказывает в колонке на сайте Hubs.

#hotmam #life #hotmamlife

Читайте также:

Янина Кудь — основательница интернет-магазин винтажных украшений «Мадам Брошкина» и мама троих мальчиков.

Яна Корн – основатель компании maika.ua и мама сына и дочери.

Наталія Валевська про материнство та бізнес: 2 комментария

  1. Уведомление: Юлия Сидорчук, Центр здорового материнства, о материнстве | IRA PORETSKAYA

  2. Уведомление: Наталія Валевська, ShoeShoe, про материнство та бізнес | IRA PORETSKAYA

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Подтвердите, что Вы не бот — выберите человечка с поднятой рукой: